Новий альбом, арабські мотиви і транспозиція закипаючого чайника – Рамі Каллас, саундпродюсер KHAYAT

 

Ну що, розповідай, як створювався альбом. Всі таємниці та цікавинки.
Мені здається, що ми в цьому альбомі створили новий звук, бо відштовхувались в першу чергу від Андрія як від окремої творчої особистості.
Для артиста це цінний досвід – зрозуміти, що він хоче передати своєю музикою.
Для мене як саундпродюсера це big idea – разом з артистом прийти до цього розуміння, і в мене є окремі техніки для цього. Наприклад, зробити мудборд артиста (від музики яку він слухає до смаків в моді і одежі), створити комплект характерних звуків, які будуть особливою рисою в піснях артиста. Ненав ‘язливо так трапилось і в роботі з Андрієм.
Дам вам коротку вижимку.
Пісня “Ясно” була записана за два дні. Вона неочікувано для нас увійшла до компіляції лейблу Masterskaya. З того моменту починається дружба проекту KHAYAT із Masterskaya.
“Обрядова” – вступна пісня тієї історії, яку ми розповідаємо в альбомі KHMIL’. Вона свого роду симфонія, якою ми відкриваємо завісу до того, що очікує слухача в альбомі. Її ми писали вже майже останньою.
“От і вся любов” – це треп-бенгер з колоритними українськими мотивами. Крутий експеримент, який виділяється на фоні інших треків. Він, на мою думку, є кульмінацією альбому.
Пісню «Хміль» ми записували ще до всіх конкурсів, відборів та просування творчості Андрія. Цей трек – експеримент, який визначив подальше звучання альбому.
Якраз після цього у нас стало менше часу на альбомну творчість. Ми тоді почали працювати над «В кінці греблі шумлять верби» (пісня для сліпих прослуховувань на проекті «Голос»), «Летить галка через балку» та робили багато правок для «Ever» на Євробачення. Проте раз на тиждень ми обов’язково брали час, щоб спробувати створити щось нове для сольного матеріалу.
Історія альбому Khmil’ налічує майже 1 рік. Початковою точкою стало наше з Андрієм знайомство і запис синглу “Девочка”.
Так, в альбомі присутні референси, але вони радше від емоцій, ніж для хайпу.

А що за референси все ж таки?
Буду відвертим, основний референс – життя. Десь частково по звукам Андрій мені вмикав Sevdaliza, може знаєте?
Ще коли пісню “Я і Ти” закінчили, я так послухав її одним вухом і думаю «ага, останній альбом Джеймса Блека заслухав» – але то вже моє.
У цілому, Khmil’ – це сміливий і сильний експериментальний альбом.

Ти десь навчався?
Навчався! А я схожий на неосвічену людину? *сміється*

А музичну освіту маєш?
У мене за плечима музична школа та дуже довга історія любові до музики.

Як Андрій в роботі?
Як наш альбом, багатогранний. Розкажу вам, що мені завжди подобається в наших студійних сесіях. Андрій, коли приходить працювати, то завжди усвідомлює навіщо приходить і над чим ми працюємо. Це робило нашу роботу продуктивною.

Ну добре, добре. Досить поки що особистих питань. Краще скажи, у вас спочатку з’являвся текст, а потім музика, чи навпаки?
Це з розряду одвічного «курка чи яйце».
У випадку з альбомом, частіше спочатку з’являлась музика, а потім вже на неї накладався текст. Спочатку основний кетч, настрій, а потім вже – все інше. Тому в кожній нашій пісні прослідковується основний альбомний лейтмотив. Кожна відрізняється від іншої, але обов’язково має бути штрих, який пов’язує її з іншими піснями в альбомі.

Що за штрих?
У мене такий підхід, що спочатку роботи з артистом створюється його «портрет». Тобто треба зрозуміти, який у нього стиль, який характер, що він хоче або не хоче сказати своєю музикою. Коротше кажучи, намагаємось сконвертувати світосприйняття артиста в музику. І вже після цього, коли все більш-менш зрозуміло, можна збирати пак характерних звуків спеціально для цієї творчої одиниці. Потім ці звуки використовуються під час запису альбому, і створюють певний глобальний настрій.
Звичайно, важливі не тільки самі звуки, а і те, як їх використовувати. Візьмемо для прикладу закипаючий чайник. В нього є своя характерна тональність*, але її можна обробляти. Десь використати пітч, десь зробити транспозицію. Але, врешті-решт, це все одно звук чайника і він зробить свою місію – донесе певний настрій, нехай навіть заміксований та в іншій гармонії.

За ким було останнє слово під час запису? От коли трек вже наче готовий, але точно треба щось міняти.
Клієнт завжди неправий – є такий жарт серед психологів*. Та це не про нас.
Для мене важливо, щоб артисту було комфортно творити, тож останнє слово я завжди усвідомлено залишав за ним. Тільки так можна отримати щось справжнє, бо коли робити по-іншому, то вже буде підробка, бо не буде персоналії в музиці.

Рамі*, а як щодо наступного альбому? Вже готуєте щось?

Маємо готові ідеї. Але я не можу сказати щось типу: “Ми вже працюємо над другим альбомом». Ні. Ми тільки-но записали перший, і це майже як дитину народити: створюєш його, виношуєш, допомагаєш зробити перші кроки і готуєш піти далі вже самостійно.
Саме тому ми зараз даємо концерти в підтримку нового альбому, просуваємо його всюди. І от коли вже він впевнено піде по музичному світу, надарує людям емоцій, от тільки тоді ми будемо серйозно думати про наступний. Тож другий альбом буде… колись. *сміється*

Підґрунтя для наступного альбому буде помітно більшим за те, що ми маємо на цей момент. Це крута історія: власних аранжувань на Голос Країни, пісні “Ever” та Євробачення, альбому Khmil’ та самого Андрія. Головне, що його пісні зачепили багато людей, а це вже щось значить.

Скільки людей працювало над альбомом?
Я і Андрій, я і Андрій, Андрій та я.

Акустичні сопілки, дудук та контрабас записував Ігор Діденчук. Бек-вокали записали талановиті Ганна Тіщенко та Катерина Канонишена. Власне, в такому складі ми з Андрієм і вийшли на сольний концерт в Зелений Театр та будемо 9-го липня на Atlas Weekend.

Окрема подяка маестро Льоші Дріззіту. Він взагалі багато допомагав з тією купую клопотів, які бувають під час запису альбому.

Зізнавайся, сцикотно було альбом випускати?
Ну, ми скоріш були готові до будь-яких наслідків

З етнічних інструментів ви спрямовані використовувати тільки українські, чи може ще якісь? The Maneken, наприклад, часто додає африканські. Готові експериментувати в цьому плані?
У нас уже в цьому альбомі використовувалася дарбука, як мінімум. Це такий арабський барабан. Ще був дудук – теж не те що б український* інструмент. Загалом ми хочемо суміщати не лише український фольк та електронну музику, а й додаєм туди трохи східного колориту та арабських мотивів. Вони близькі нам обом.

Як гадаєш, що важливіше в альбомі: голос Андрія чи музика?
Хмм, без голоса Андрія ця музика не звучала б так добре, і навпаки, вірно? Хоча насправді голос Андрія і без музики взагалі звучав би так само гарно *сміється*.

Якщо серйозно, то музика з альбому Khmil’ теж була б самодостатньою. Прикладом музичної самодостатності вважаю моє аранжування «В кінці греблі шумлять верби».
Я і Андрій серйозно ставимося до музичного супроводу, йому в альбомі були потрібні цікаві та нестандартні рішення. Я теж так люблю, тож на цьому ми і зійшлися.
Ми не влізали в якийсь конкретний формат, і якось по-іншому не створювали собі межі. Ми займались справжньою творчістю, і у нас вийшло.

Leave a Reply