Lucas Bird: танці, клони, кіно 80-х і новий альбом

Почнемо з головного: чому саме Lucas?

Тому що папуга. Якщо точніше, то два роки тому я передивлявся серіал «Клон», а потім мені подарували папугу. Я дивився серіал, а потім папуга, от і назвав його Лукасом. А вже сильно потім я думав над назвами, перебирав різні варіанти, гуглив як навіжений, і всі вони були вже зайняті. Знайшов десь 6 гуртів з однією назвою, звичайно ж, саме з тією, яка мені сподобалась. Вирішив не створювати сьому, та й просто трохи набридло це все, тому назвався просто в тупу «Lucas Bird», тому що Лукас — це мій птах. Ну ви знаєте, папуга, серіал і оце все.

 

 

Це сольний проект чи все ж таки гурт?
Це скоріше сольний проект. Гурт я зібрав, щоб можно було повноцінно грати наживо. Щоб звучало так, як на альбомі.

Ти ж раніше наче грав у Hiels. Що з гуртом сталося?
Зникла якась іскра, нікому нічого крутого робити вже не хотілось. Все йшло дуже важко, та ще й з комунікацією виникли проблеми. В цілому ми всі вже не дуже хотіли грати разом. Треба було щось свіже, бо в рамках Hiels не можна було робити теж саме, що зараз в Lucas Bird. Це була б занадто різка зміна іміджу.

Але з Вікою (бас) ви все ж таки продовжуєте працювати разом?
Ми з нею знайомі вже 11 років, ще в Луганську потоваришували. Разом ходили в музичну школу, обидва на класичну гітару. Ще грали в шкільному ансамблі, інколи взагалі дуетом. Щодо справ сьогоднішніх, то без Віки не було б цього проекту — ідеальний конект, і все виходить!

Скільки тобі років?
25

А як новий альбом називається?
Bedroom Dance Club.

Чому така назва?
Звучить класно, та й всі пісні вийшли схожі на якийсь камерний поп. Мені здалося, що вони круто звучали б десь у 70-80х роках. Взагалі це логічно, бо я й орієнтувався на сіті поп — це така музика з 80-х. Вийшло досить схоже, настрій той самий, але масштаби менші, і звучить так, наче записаний у спальні, а насправді записували на студії SoundPlant. Ми з друзями часто збирались вдома і влаштовували вечірки, вмикали музню і танцювали. Тому Bedroom Dance Club — це щось концептуальне, я майже певен.

Багато часу проводиш на студії?
Ну дивись, барабани ми записували два дні, це десь 8 годин. На кожний інший інструмент загалом ішло десь по 4 години. Але справді багато часу займає зведення — я приходжу на студію, і там разом із Пашею (це той, який наш гітарист та звукорежисер), працюю над звуком, балансом і всім таким іншим.

Скільки людей працювало над альбомом?
Наш барабанщик Міша записав усі барабани, перкусію, бонги-конги і таке інше. Віка записала бас, я записав клавіші, вокал та гітару. Паша теж записав гітару, і Роксолана — наша клавішниця — записала бек-вокал в одному із треків.

Як ви знайшли одне одного?
З Мішею рік тому разом працювали над одним проектом, там і зігрались.
З Вікою знайомі вже 11 років.
З Пашею теж знайомі давно, він працює в студії, де ми писалися ще разом с Hiels — він був нашим звукорежиссером.
З Роксоланою познайомились на моїй колишній роботі, і коли я дізнався, що вона теж грає, запропонував їй вписатись в цей проект.

Кліпи сам монтуєш?
Так, в Sony Vegas. Всі, крім останнього.

А що з останнім?
Його запропонувала зняти дівчина з Карпенка-Карого. Я хотів якось допомогти, але моєї допомоги, на превеликий жаль, не треба було *сміється*.
Спочатку ми разом сіли і подумали над сценарієм, я описав загальну ідею, стилістику, і як я взагалі все це бачу. Потім вона зібрала команду, розписала плани, і все відзняла. Єдине, з чим я все ж таки зміг допомогти, це костюми для героїв, та й те лише тому, що я хотів щось схоже на французьке кіно про підлітків 80-х, і знав, як це повинно виглядати. До того ж я маю трохи підходящих речей у своєму гардеробі *сміється* Загалом вийшло круто, мені дуже зайшло, та й в універі наче всім сподобалось.

Основна мова у вас англійська?
Так, тому що я слухаю лише англомовну музику, тож питання про те, якою мовою писати власні пісні, навіть і не стояло. Вся музика, яка мені подобається, написана англійською.

А звідкіля такі знання англійської?
Я філолог за освітою, раптом що *сміється*. Ну і бонусом вся інформація, яку я споживаю з інтернету — новини, книги, і т.д. — все англійською. Якось воно так само вийшло.

Відчувається конкуренція серед молодих артистів?
Не знаю, в такому ключі про це не думав, ну і конкуренцію, власне, не відчуваю. Просто знаю, що багато артистів працюють… Ні, не працюють, жахливе це слово — «працюють». Всі грають музику, яка їм подобається, і у кожного є своя аудиторія. Нема такого, щоб всі змагалися за одного абстрактного слухача. Проте мене лякає, що гуртів дуже багато. Лячно від масштабів, при тому що є купа дійсно крутих виконавців, про яких ніхто не знає, при тому вони насправді набагато… Коротше кажучи, пропозиція перевищує попит, і від цього стає трохи не по собі.

Що порекомендуєш з того що сам слухаєш?
Todd Rundgren — Hermit of Mink Hollow, Tatsuro Yamashita — Spacy, Elliott Smith — Xo, Kurt Vile — Bottle It In, Ryuichi Sakamoto — / 04

А серед українських музикантів?
Гурт [О] — Суперiнтроверт, TBPOFT — The Best Part of the Trip, Banned Society — Homies, mama13 — mama13 — Single

Останнє питання: чому ви завжди в кепках?
Я так наказав! *сміється*

Добавить комментарий